
Заголовок 5
Санітарно – просвітницька інформація
"Календар щеплень для дорослих: просто про головне»
Вакцинація не закінчується у дитинстві, бо з віком імунітет слабшає, а ризики змінюються. Дорослим потрібно поновлювати захист від дифтерії та правця кожні десять років комбінованою вакциною, щоб уникнути тяжких ускладнень після поранень і контактів зі збудниками. Якщо Ви не хворіли та не щеплені від кору, паротиту й краснухи, одна або дві дози КПК захищають і Вас, і Ваших близьких, особливо під час спалахів. Щорічне щеплення проти грипу знижує ризик госпіталізацій і ускладнень у сезоні, а вакцина проти COVID-19 допомагає утримувати важкі форми під контролем, особливо для людей із хронічними хворобами. Для осіб старшого віку та груп ризику рекомендовані вакцини проти пневмококової інфекції й, за показаннями, проти оперізувального лишаю, що запобігає пневмоніям і тривалому болю. Якщо Ви не маєте повної серії від вірусного гепатиту B, її можна безпечно надолужити в будь-якому віці й отримати тривалий захист печінки. Найпростіший крок для вакцинації звернутися до сімейного лікаря, перевірити записи про щеплення й скласти індивідуальний план: більшість вакцин сумісні між собою та можуть вводитися в один день у різні ділянки. Календар щеплень для дорослих — це не «опція», а інструмент довгого життя без зайвих ризиків: кілька планових візитів у кабінет щеплень захищають на роки вперед.
Дізнатися про наявність вакцин у медичних закладах Донецької області можна на офіційному сайті ДУ «ДОНЕЦЬКИЙ ОЦКПХ МОЗ» за посиланням ДУ «ДОНЕЦЬКИЙ ОЦКПХ МОЗ» https://dn.cdc.gov.ua/citizens/vaccination/
Чому важливо щеплюватися від кашлюку навіть у дорослому віці
Кашлюк — це інфекція, яку багато хто вважає дитячою хворобою. Однак статистика показує, що дедалі частіше нею хворіють дорослі. Це небезпечно не лише для них, але й для дітей, які контактують із дорослими носіями. В Україні за 7 місяців 2025 року зареєстровано 94 випадки захворювань кашлюком у дорослих.
Факти:
-
У дорослих кашлюк часто проявляється тривалим виснажливим кашлем, який може тривати 6–8 тижнів і призводити до ускладнень, таких як безсоння, виснаження, навіть переломи ребер.
-
Дорослі, хворіючи на кашлюк, стають головним джерелом інфекції для немовлят.
-
Імунітет після дитячої вакцинації слабшає через 5–10 років, тому потрібні бустерні дози.
-
У більшості країн Європи й США дорослим рекомендують повторні щеплення кожні 10 років разом із вакциною проти дифтерії та правця (комбінована вакцина DTP).
В Україні імунізація дорослих носить рекомендований характер. Для вакцинації дорослих використовують вакцину Boostrix® (Tdap).
Вакцинація дорослих від кашлюку не лише захищає їх самих, а й формує «колективний імунітет», що рятує життя дітей.
Дізнатися про наявність вакцин у медичних закладах Донецької області можна на офіційному сайті ДУ «ДОНЕЦЬКИЙ ОЦКПХ МОЗ» за посиланням ДУ «ДОНЕЦЬКИЙ ОЦКПХ МОЗ» https://dn.cdc.gov.ua/citizens/vaccination/
Ротавірусна інфекція: що це, як «живе» в природі й як захиститися в Україні
Ротавірус — провідна причина гострої водянистої діареї у немовлят і дітей раннього віку. Передається фекально-оральним шляхом через брудні руки, іграшки, поверхні, воду та їжу; хвороба починається раптово з блювання й гарячки, далі — багаторазова діарея зі швидким ризиком зневоднення. У помірному кліматі (як в Україні) активність зазвичай зростає восени-взимку. Вакцинація суттєво знижує госпіталізації та тяжкі випадки.
Ротавіруси дуже стійкі у довкіллі. Вони зберігають інфекційність днями на поверхнях і тижнями у воді; виявляються у каналізації та природних водоймах. Це полегшує передачу в дитячих колективах.
Під час хвороби у калі часто фіксують високі рівні РНК ротавірусу, що пояснює «вибуховість» спалахів. Вакциновані діти загалом виділяють менше вірусу, ніж невакциновані.
Після пероральної вакцинації частина немовлят короткочасно виділяє вакцинний вірус у калі (звичайно в межах перших 1–2 тижнів); для здорових контактних це безпечно, широкого поширення вакцинних штамів у середовищі не спостерігають.
В Україні за січень–липень 2025 року зареєстровано 2522 випадки ротавірусної інфекції (6,2 на 100 тис. населення), що на 14% більше аналогічного періоду 2024 року. Серед хворих переважають діти до 17 років (94,1%). Серед дітей до 17 років, які хворіють ротавірусною інфекцією, частка дітей 1 – 4 роки складає 94,1%.
Типові симптоми ротавірусної інфекції: блювання, гарячка, водяниста діарея 3–8 днів, біль у животі. Треба негайно до лікаря, якщо є ознаки зневоднення (сухі слизові, рідке сечовипускання, млявість), кров у калі або багаторазове блювання у немовляти.
В Україні щеплення проти ротавірусу належить до рекомендованих (тобто робиться за власний кошт у щеплювальних кабінетах/клініках). У державному реєстрі зареєстровані Rotarix® та RotaTeq®.
Вакцини — пероральні краплі; починають вакцинацію з 6 тижнів. Першу дозу треба встигнути до 14 тижнів 6 днів, увесь курс — до 8 місяців 0 днів (це межі безпеки, погоджені ACIP/CDC).
Схеми:
-
Rotarix® (RV1) — 2 дози (звичайно у 2 та 4 міс.); за інструкцією виробника курс бажано завершити до 24 тижнів, але клінічні настанови дозволяють завершення до 8 місяців 0 днів.
-
RotaTeq® (RV5) — 3 дози (2, 4, 6 міс.), з тими самими віковими «дедлайнами» для старту і завершення.
Практичні поради для батьків
-
Плануйте «вікно»: почніть до 14 тижнів 6 днів і закінчіть до 8 місяців.
-
На прийомі спочатку дають краплі ротавірусної вакцини, потім ін’єкції інших вакцин — так менше шансів зригування.
-
Якщо бренд довелося змінити, завершіть серію тим, що є, дотримуючись мінімального інтервалу 4 тижні — головне вкластися у вікові межі.
Ротавірус утримує циркуляцію завдяки великій кількості вірусу у випорожненнях, високій стійкості в довкіллі та низькій інфікуючій дозі. Найкращий захист громади — рання вакцинація разом із базовою гігієною води, рук і поверхонь.
10 найцікавіших фактів про поліомієліт
-
Поліомієліт — давня хвороба. Її зображення знаходили ще на староєгипетських барельєфах, де показані люди з паралізованими ногами.
-
Збудник — поліовірус. Він надзвичайно стійкий у довкіллі: може жити у воді чи на предметах кілька тижнів.
-
Хвороба вражає дітей. Найчастіше захворюють малюки до 5 років, адже їхня імунна система ще недостатньо сформована.
-
Не завжди є симптоми. У 9 з 10 випадків поліомієліт протікає безсимптомно, але дитина все одно заражає інших.
-
Найбільший ризик — параліч. У тяжких випадках поліовірус вражає нервову систему і призводить до невиліковного паралічу кінцівок.
-
Вакцина — головний захист. Жодних ліків, що знищують поліовірус, не існує. Єдиний спосіб захиститися — своєчасна вакцинація. Відповідно до Національного календаря щеплень України імунізують проти поліомієліту в 2, 4, 6, 18 місяців, 6 та 14 років
-
Глобальний успіх. Завдяки масовим щепленням кількість випадків поліомівєліту у світі зменшилася на поjcdsnysq ghjcnsdнад 99% за останні 40 років.
-
Є країни-осередки. Дикий поліовірус досі циркулює у Пакистані та Афганістані, а в інших державах реєструють завезені випадки.
-
Європа — вільна від поліо. Останній випадок дикого поліовірусу тут зафіксували у 2002 році, але ризик завезення зберігається.
-
Україна у зоні ризику. Через недостатнє охоплення щепленнями (менше 95%) періодично фіксують спалахи, і це загрожує дітям.
Ознайомитися з кількістю вакцин проти поліомієліту в закладах охорони здоров’я Донецької області можливо на сайті ДУ «ДОНЕЦЬКИЙ ОЦКПХ МОЗ» за посиланням ДУ «ДОНЕЦЬКИЙ ОЦКПХ МОЗ» https://dn.cdc.gov.ua/citizens/vaccination/
#вакцинація_поліо_ДУ «ДОНЕЦЬКИЙ ОЦКПХ МОЗ»
Як захистити свою дитину від ворожих мін та розтяжок
З кожним днем повномасштабного вторгнення ці правила стають актуальними для все більшої кількості маленьких жителів України.
Уникати небезпечної місцевості
Перше, і найбільш ключове, це навчити дітей звертати увагу на попереджувальні знаки, що вказують на наявність мін.
Дуже важливо розповісти дітям про те, що ці знаки ніколи не встановлюються просто так. Такі знаки обов`язково встановлює або поліція, або ДСНС, або військові.
“Якщо цей знак встановлено, порушувати заборону, нехтувати обмеженнями та йти на заборонену територію в жодному разі не можна. Адже існує майже сто відсотків вірогідності, що в цьому випадку можна втратити життя”.
Коли ми пояснюємо дітям правила безпеки, це може їх налякати.
Міни – це зовсім не забавки, а страх, який викликають такі розмови, на жаль, вже є частиною нашої реальності. Тому чітке й аргументоване роз’яснення цих правил для вашої дитини – це справа виживання.
“Один рік війни – це умовно п`ять-десять років розмінування. Причому тотального. Особливо, якщо мова йде про ту війну, що йде прямо зараз, коли бомби та снаряди на деякі міста скидають буквально щогодини”.
Пояснити дитині різноманітність загрози
Небезпечними є не тільки ті міни, які підкладають в натуральному вигляді. Небезпечними в першу чергу є боєприпаси, які впали на землю і не розірвалися. Вони можуть виглядати як частинка ракети, як просто якийсь шматок боєприпасу, як уламок.
“Іноді вони виглядають так, нібито вже розірвалися раніше, але вже фіксуються випадки, коли люди піднімали з землі те, що здавалось їм цікавим та безпечним, і помирали, тому що воно вибухало прямо в руках”, – говорить тренерка.
Дуже важливо навчити дітей, що міни, боєприпаси, вибухонебезпечні предмети або навіть їхні уламки – це точно не забавки.
“Дітям треба розповідати, що це все, навіть стріляні гільзи – дуже небезпечні залишки бойових дій, наближатися до яких в жодному разі не можна. Дітям молодшого віку можна пояснювати це все без технічних деталей. Вони мають розуміти, що всі вибухонебезпечні предмети, такі як боєприпаси, міни, снаряди, патрони, зазвичай маскувального кольору: зеленого, коричневого, сірого. Їх дуже легко не помітити в траві, або на місцевості, де багато різних уламків, обвалені будинки”.
Дітям варто наголосити, щоб вони в жодному разі не ходили до зруйнованих та обстріляних снарядами будинків. Тому що на цій території багато сміття, цегли та інших залишків від руйнування й серед цього всього дуже легко не помітити й наступити на якийсь боєприпас, що не розірвався під час обстрілу, або міну. Адже обстріляні території потім ще можуть додатково мінуватися.
Також треба вчити дітей, що міни бувають дуже різної форми і прямокутні, і круглі, і квадратні, і довгасті. Снаряди теж можуть бути різних форм і діаметрів, тому дитині треба пояснити, що небезпечна вибухівка може бути в предметах, які зовсім не схожі на те, що вона бачила в мультиках, і про що вже склала своє уявлення.
ДСНС створила спеціальний контент, який коротко розповідає про види мін.
“Немає безпечних мін і немає безпечної поведінки з мінами. Тільки спеціально навчені фахівці можуть з ними правильно поводитися. Тому завдання цивільних як дорослих, так і дітей – проявити мудру поведінку й зателефонувати в 101, якщо подібний предмет бачите ви або ваша дитина”.
Вивчити з дитиною правила безпечної поведінки
Також важливо вчити дитину не стільки видам мін і боєприпасів, скільки безпечній поведінці на місцевостях, де точилися або точаться бойові дії.
“Очевидно, що дітям там не місце, але якщо вже діти там є, тоді потрібно обов`язково обирати тільки ті стежки й дороги, де видно, на що діти та дорослі наступають.
Якщо є альтернатива між тим, щоб поїхати довшою асфальтованою дорогою і короткою ґрунтовою, треба обирати довшу, але асфальтовану. Тому що на ґрунтовій дорозі та на місцевостях, де є дерева, набагато легше щось небезпечне сховати. Тож треба обирати безпечні стежки та уважно дивитися під ноги. Це правило номер один. А правило номер два – завжди знати номер телефону батьків або дорослих”.
Також важливими є правила поведінки дитини, якщо вона стала свідком події, яка пов`язана з вибухонебезпечним предметом. Дитина має розуміти, що в таких випадках вона не поспішає на допомогу самостійно, тому що вона в принципі не може допомогти в цій ситуації, а натомість так само може постраждати.
Приміром, якщо дитина побачила, як інша людина поранилася від міни або зайшла на якусь територію і звідти пролунав вибух, в жодному випадку не можна бігти туди. В таких випадках треба кликати дорослих або викликати поліцію. Тому що на території, де стався один нещасний випадок, може одразу статися й інший, адже там може бути ще один боєприпас або міна, який чекає саме на вас.
Варто також пам`ятати, що ворог з абсолютно нелюдськими намірами може мінувати різні предмети, що лежать на вулиці. Замінованими можуть бути навіть іграшки.
“Тому дітей треба вчити безпечній поведінці, пояснювати, що не можна торкатися ніяких речей, що валяються на вулиці, особливо якщо це територія, де велися бойові дії. Навіть, якщо це якийсь привабливий портфельчик, чи ноутбук, чи купка монет, іграшка або будь-що, що лежить кинуте на вулиці”.
Діти, особливо дошкільнята та учні молодшої школи, набагато простіше сприймають важливу інформацію, якщо вона донесена в більш спрощеній ігровій формі. Саме тому деякі організації радять разом із дітьми читати правила мінної безпеки, розроблені в ігровому вигляді.
Наприклад, щоб донести до якомога більшої кількості дітей правила мінної безпеки, UNICEF розробила спеціальний комікс “Суперкоманда проти мін”, який можна читати онлайн безкоштовно на сайті.
Улюбленець юних прихильників фентезі, зірка Голлівуду Орландо Блум, записав спеціальне відеозвернення з короткими правилами безпеки, де, зокрема, закликає українських дітей читати цей комікс.
Мінреінтеграції України разом з видавництвом “Ранок” запропонували ще один комікс на цю тему. Він називається “Мінна безпека не без ПЕКа”.
Також у вільному доступі є комікс, який українські волонтери розробили власним коштом для дітей з прифронтових територій ще на початку війни.
Комікс “Савка і Баклан — замінована прогулянка” створений для дітей молодшої школи. Його можна завантажити на сайті Львівського Центру дослідження безпекового середовища “Прометей”.
В будь-якому разі, який би шлях донесення інформації ви не обрали, пам`ятайте, що ваш обов`язок, як відповідальних дорослих – донести до ваших рідних, що живуть на небезпечних територіях, цю важливу інформацію. Адже мова йде про збереження здоров`я та життя найдорожчого що в нас є – наших дітей.